Лазурне узбережжя Франції

                                                                            Ніцца
Лазурний берег, Французька Рив'єра, Лазуровий берег — курортна зона на узбережжі Середземного моря , на території Італії, Франції та Монако, включає міста Сан-Ремо, Рапалло, Монте-Карло, Ніццу, Канни, Сен-Тропе. Назву "Рив'єра" придумав маловідомий зараз французький письменник і поет Стефан Льєжар — 1870 року
 

                                                                          Монако
 він видав роман з назвою «Лазуровий Берег»; ці слова прийшли йому в голову, коли він побачив «дивної краси» бухту міста Йєр.

Популярністю Лазуровий Берег зобов'язаний приємному клімату — м'яка тепла зима й нежарке літо. Блакитний Берег вважається одним із найкращих у світі місць для відпочинку, що робить готелі одними з найдорожчих у світі.
                                                                         Сен-Тропе

Французька кухня

Французька кухня - національна кухня Франції.
Цінується у всьому світі як дуже вишукана. Про те, що французи відомі як гурмани, чули, напевно, усі. Французька кухня, принаймні в Європі й Америці, завжди була прикладом досконалості в кухарському мистецтві. Десятки слів лексикона французької кухні, органічно ввійшли в термінологію багатьох національних кухонь, що звичайно є свідченням популярності і впливу французької кухні. Французи вважають кулінарію видом мистецтва, таким самим як поезія чи музика, а відомих кухарів вважають поетами. Багато знаменитих французів складали і видавали свої кухарські книги.

 

 

 

Французьку кухню умовно поділяють на три частини:

• cuisine regionale (регіональна кухня)
• cuisine bourgeoise (загальнопоширена французька кухня)
• haute cuisine (вишукана кухня, висока кухня), прикладом якої свого часу була придворна кухня французьких королів.

Регіональна французька кухня південних провінцій, відрізняється гостротою, використанням при готуванні страв вин і спецій, і особливо, часнику і цибулі. Має свої характерні риси ельзаська кухня, що успадкувала уподобання етнічних германців і характеризується значним споживанням свинини і капусти. Жителі прибережних районів воліють використовувати у своїй кухні морепродукти: рибу, крабів, омарів, лангустів, креветок і т.і.

Головною особливістю французької кухні є використання винятково свіжих продуктів, причому якості й особливості властиві кожному продукту повинні зберігатися і після процесу готування. Незважаючи на відмінності регіональних кулінарних традицій, характерною рисою національної французької кухні є достаток овочів і коренеплодів: картопля, стручкова квасоля, різні сорти цибулі,шпинату, капуста різних сортів, помідори, баклажани, селера, петрушка, салати використовуються для готування салатів, перших і других страв, а також як гарніри.

10 фактів, яких ви не знали про Ейфелеву вежу

10 фактів, яких ви не знали про Ейфелеву вежу
1. Коли величезну вежу урочисто відкрили у 1889 році, вона була найвищою спорудою планети. Уже 1930 року цей титул перехопив хмарочос компанії «Крайслер», обігнавши башту на 18 метрів. Проте якщо до висоти Ейфелевої вежі додати довжину її 24-метрової антени, то «Крайслер» залишиться позаду. В наш час Ейфелева вежа посідає лише п’яте місце серед висотних будівель Франції.
2. Ейфелева вежа на вигляд однотонна, проте це ілюзія перспективи. Оскільки споруда дуже висока, то насправді вона пофарбована у три різні відтінки кольору. Найтемніший тон використовують на основі будівлі, а найсвітліший – на вершині. Вежу вкривають 60 тоннами фарби кожні сім років, щоб захистити від корозії.
3. Відомий шеф-кухар Ален Дюкасс (Alain Ducasse) тримає ресторан для гурманів на другому поверсі башти.
4. У 1912 році розробник пальта-парашута вирішив випробувати свій винахід на Ейфелевій вежі. Чоловік зістрибнув із третього майданчика споруди і загинув.
5. Перш ніж здати Париж німцям під час Другої світової війни, французи вчинили саботаж на Ейфелевій вежі. Вони вивели з ладу ліфт, щоб вороги не могли насолоджувались краєвидами міста. Проте Гітлер не полінувався піднятись на вежу пішки. Ліфти відремонтували у 1944 році, й усім солдатам-союзникам був дозволений безкоштовний вхід нагору.
6. Маленькі копії Ейфелевої вежі є у різних куточках світу: американському Лас-Вегасі, китайському Гаунчжоу та Шеньчжені, румунській Слобозії, у Копенгагені (Данія), Варні (Болгарія), Актау (Казахстан) та інших містах.
7. Густав Ейфель вигравірував на вежі імена 72 видатних французьких інженерів, учених та математиків того часу.
8. У 1925-1934 роках автомобільна компанія Citroën використовувала чотири боки вежі як рекламний щит. Це була найбільша реклама тих часів.
9. Незважаючи на висоту, лише одна людина розбилася під час монтажу башти.
10. Томас Едісон відвідав Ейфелеву вежу і був надзвичайно вражений нею. Він написав у книзі відгуків: «Панові Ейфелю, інженеру, відважному будівничому величезного і незвичайного творіння сучасного інженерного мистецтва від того, хто дуже поважає і захоплюється всіма інженерами, включаючи Великого Інженера Господа Бога. Томас Едісон».